Музей тортур
Рівно 180 років тому, в 1826 році, офіційно завершила своє існування Велика інквізиція – створений католицькою церквою судовий орган по боротьбі з єресю і інакомисленням. Однак її криваві діяння і до сьогодні здатні викликати льодовитий душу жах. Дізнатися більше про страшну історію інквізиції і просто полоскотати собі нерви можна в одному з численних музеїв тортур.
Стілець відьми
Стілець відьми
Полум’я Іспанії
Десятки тисяч невинних людей, спалених на багатті, страшні тортури, валиться в жах сучасників – Іспанія не забула діяння Томаса Торквемади, найнещаднішого інквізитора в історії. Стратам передував ритуал, відомий як аутодафе. Дана церемонія включала в себе оголошення вироку, жалобну месу і проповідь інквізитора. За оцінками істориків, тільки сам Торквемада послав на вогнище більше десяти тисяч чоловік. Іспанія, хоч і була в минулому “законодавцем мод”, не багата на музеї тортур: вони є тільки в Андалусії і Кантабрії.
Полювання на відьом, Німеччина
Впевнено розправившись з єретиками, філософами, інакодумцями та іншими неугодними особистостями, Католицька церква перейшла до полювання на відьом. На вогнище були відправлені сотні тисяч жінок (а за деякими даними – і чоловіків!), звинувачених у знахарстві. Найбільш масштабний характер полювання на відьом набув у Німеччині. Відповідно і “тематичних” музеїв тут безліч. Найбільш повну колекцію експонатів (понад 120) представляє музей тортур в Рюдесхаймі. Стогін і крики нещасних жертв, що струшують стіни музею, довершують похмуру картину.
Пам’яті Яна Гуса, Чехія
Страшна рука інквізиції дотяглася і до чеського народу. У 1415 році за звинуваченням у єресі був спалений священик і ректор Празького університету Ян Гус. Сучасні чехи шанують пам’ять свого національного героя.
Обов’язковою частиною більшості екскурсійних програм по Чехії є відвідування музею катувань в замку Локет. Колись це місце служило в’язницею, а нині тут представлено близько шістдесяти експонатів, що розповідають про епоху розквіту інквізиції. Відвідувачі відносять це місце до числа одного з найбільш “нестрашних” в даній категорії – акуратно розкладені по поличках “пристосування” часів Середньовіччя швидше нагадують звичайні музейні експонати, ніж знаряддя тортур.
Музей тортур
Музей тортур
Суд іде, Великобританія
В музей тортур перетворений і легендарний Тауер, одна з головних визначних пам’яток Лондона. Англійці навіть до такої похмурої справи підійшли з розумом і перетворили похмурі катівні в атракціон. Зі стелі на гостей замку падають “шибеники”, а в казематах відбуваються вистави, основними дійовими особами якої стають самі відвідувачі. Придбавши у касі музею вхідний квиток, екскурсант отримує можливість не тільки оглянути знаряддя тортур і послухати несамовиту розповідь екскурсовода, але і на собі відчути, як це – бути обвинуваченим у середньовічному суді.
Якщо отриманих вражень виявилося недостатньо, обов’язково сходіть в Музей жахів. Тут окрім воскових інсценувань методів тортур Вам покажуть фільм про Джека Різника і на довершення всього запросять на площу, на якій відбудеться страта злочинця за допомогою гільйотини.
Італійський дворик
В 1600 році на Площі Квітів у Римі був страчений італійський вчений і філософ Джордано Бруно. Та ж страшна доля спіткала Джіроламо Савонаролу, монаха і реформатора з монастиря Сан-Марко. Він був повішений і спалений в 1498 році.
Не дивно, що в Італії є декілька музеїв: у Римі, Сан-Маріно і Сан Гіміньяно. У кожному з музеїв представлені знаряддя тортур і публічних страт. У похмурих катівнях відтворені “жанрові сцени” того часу; стародавні гравюри оповідають про жахливі долі нещасних.
Похмурі Нідерланди
“Іспанський чобіток”, лещатами стискає ногу жертви, розтягуються кістки диба, озброєна гострими шипами “залізна діва”, “стілець відьми”, “вилка єретика” – експонати музею катувань в Амстердамі здатні вселити тремтіння навіть найбільш холоднокровним відвідувачам. Кожному представленому тут знаряддю відповідає пояснювальна табличка про те, коли і яким чином воно використовувалося. Аналогічний музей є в Гаазі, проте він трохи менш відомий.
Розквіт інквізиції
Відвідувачі Мальти не обходять своєю увагою музей тортур в місті Мдіна, древньої столиці острова. Цікаво, що багато з представлених тут знарядь були призначені для покарання винних громадян, а не для вбивства.
Є, проте, серед експонатів музею й “жертви” страшного часу: муляжі різних частин тіла “мучеників” кого завгодно здатні загнати в тремтіння.
Схід – справа тонка
Схід – справа тонка
Схід – справа тонка
Практично в кожній “поважаючій себе” європейській країні є музеї інквізиції: у Польщі, Австрії, Угорщині, Бельгії, Франції та багатьох інших. Однак найбільш витонченими тортурами здавна вважаються східні. Їх основна відмінність: у той час як європейці вдосконалювали технічні пристосування для тортур і страт, азіати використовували силу природи і знання людської психології – взяти хоча б загальновідомі тортури з капаючою водою.
Мета тортур хоч і була та ж сама – отримати визнання, проте релігія тут зовсім ні до чого. Музей криміналістики в Японському юридичному університеті Мейджі в основному присвячений саме способам зізнання. У колекції є як європейські експонати (“залізна діва”, гільйотина), так і відтворені сцени з чисто японським колоритом. Саме останні роблять найбільше враження: невже людське тіло можна ТАК зігнути?..
Наші дні...
Наші дні...
У наші дні
Деякі музеї тортур, на жаль, присвячені не тільки пам’яті жертв інквізиції. Так, у Камбоджі є музей, присвячений жертвам політичних репресій 1975-1979 років. Всього за 4 роки в’язниця встигла “обслужити” 17 тисяч чоловік. Великої кількості знарядь тортур ви тут не побачите, проте безліч фотографій та похмурі камери зберігають пам’ять про загублених в’язнів.