Хто їде до Праги в грудні…

“Ніколи не приїжджайте в Прагу на Різдво!” – попереджав один з путівників, який ми вивчали перед поїздкою до Чехії. Свято, улюблене для всіх чехів, за традицією вважається торжеством домашнім. Пражани в ці дні осипають один одного подарунками (причому численні презенти обов’язково повинні бути красиво упаковані) біля свого вогнища або ж відвідують родичів. Музеї ж, клуби, ресторани та інші розважальні заклади закриті. Так що до Праги дійсно краще приїжджати не в саме Різдво, а за тиждень до його настання.

В середині грудня майбутнє католицьке свято нагадує про себе навіть на найбільш тихих віддалиних вуличках міста. Барвисті плакати “Vesele Vanoce!” (“Веселого Різдва!”) прикрашають будівлі, всюди блимають різнокольорові гірлянди, а в магазинах скрізь вивіски “sleva” – різдвяні знижки.

У багатьох празьких котеджах зростають – в буквальному сенсі слова! -ялинки, які до свята прикрашають іграшками та гірляндами миготливих лампочок. І на головних площах чеської столиці, на відміну від Києва, де у передноворічні дні на вулицях тепер ставлять блискучі металево-пластмасові красуні, ялинки всі справжні. Коли розумієш, що зроблено це з прагнення зберегти чарівність різдвяної казки, стає дуже затишно. До слова, пражанам є з чого вибирати: на ялинкових базарах їм пропонують не тільки звичайні ялинки з короткими голками, але й маленькі ялиці з довгими м’якими голками і невеликі пухнасті сосонки.

Так само, як і в Україні окрім красуні-ялинки, яка вважається головним символом новорічних і різдвяних зимових свят у світі, в Чехії є ще один символ Різдва – Бетлем, або ясла, де провів перші дні немовля-Ісус. Багато вікон прикрашає ця мініатюрна композиція з іграшковими волхвами, Марією, немовлям і різними осликами-баранчиками. За склом красуються також дзвіночки, Санта Клауси і електричні свічки.

Такі ж різдвяні ясла можна побачити і в центрі передріздвяного життя – на Старомістській площі. Втім, вона популярна в будь-який час року – адже саме тут на ратуші розташований знаменитий празький годинник Орлой, який тут вже кілька століть. Циферблат видає масу інформації – і місячний календар, і місяці, і дні рівнодення, і християнські свята, і знаки зодіаку. У невеликому круглому загончику поруч з ратушею у грудневі дні гуляють живі овечки, віслюк і лама. Поблизу по круглому майданчику поні катають веселих дітей.

Навколо ж кипить передсвяткова торгівля. Магазинчики з ялинковими прикрасами з соломки і дерева (до речі, прекрасний подарунок знайомим) є сусідами з прилавками, де можна утеплитися різнобарвними шарфами і шапочками, прикупити фігурні свічки та ляльки-маріонетки. У деяких павільйончиках розвішані “літаючі” іграшки. В одному з них ми і купили дерев’яного лелеку, який тепер висить у нас вдома під стелею й велично розмахує крилами, якщо почати смикати за мотузочку. Причому літати чехи навчили і цілком земних істот – не один раз нам попадалося слоненя, яке змахує замість крил своїми великими вухами. Посеред цієї торгової феєрії споруджена сцена, де виступають то хор бабусь з церковними співами, то місцева поп-зірка, розважаючи чеських дітей, перші ряди яких дружно танцюють під музику.

Незадовго до нашого від’їзду (це був переддень Різдва) на празьких вулицях з’явилися величезні чани. У них хлюпалися коропи – жертви майбутнього свята. Як відомо, смажений короп на Різдво – така ж гастрономічна традиція у чехів, як у нас на Новий рік салат “олів’є”.
Пиво пінне, вино відмінне!

Як спокусити чоловіка скласти вам компанію для поїздки до Праги? Просто скажіть два чарівних слова – “чеське пиво”! Для пивоманів в столиці Чехії влаштовують окремі екскурсії і навіть особливі тури.
Дегустувати його ми відправилися в перший ж ранок після приїзду до Праги, після двогодинної оглядової екскурсії. Промерзнувши, звернули до першого-кращого кафе на спуску до Празького Граду. Випивши по ковтку знаменитого “Крушовіце”, ми вирішили, що пиво потрібно чимось закусити, і майже навмання ткнули в меню. У відповідь розторопний бармен приніс нам тарілочку, на якій лежав солідний шматок сиру типу бринзи. Навколо нього розташувалися гірки меленого чорного і червоного перцю, кілька шпротин, ріпчаста цибуля і – в баночці – оцтовий соус. Поставивши цей “гастрономічний натюрморт” на наш столик, чоловік почав давати пояснення. Судячи з його рекомендацій, сир треба було розім’яти і змішати з усім тим, що лежало на тарілці. Так ми й зробили. Смачно-о-о! Нічого більш відповідного до пива ми ніколи раніше не пробувала.

Свої пивні традиції чехи давно використовують для залучення уваги туристів. Скажімо, в шинку, розташованому в Страговому монастирі, де здавна варять якийсь особливий сорт пива, поряд зі столиками стоять великі мідно-блискучі чани. У них, як стверджують господарі, і готують пропонований тут напій. А от у ресторанчику “Пивоварський Дім” через скло видно величезні ванни, дійсно заповнені майбутнім пивом, що покриває товстий шар піни. Тут, до речі, можна скуштувати зовсім екзотичні сорти – вишневе, кавове, евкаліптова пиво. Ми зупинилася на банановому, яке, на наш не дуже професійний погляд, відрізнялося від звичайного лише плаваючими зверху банановими чіпсами.

Апофеозом для пивних фанатів стає екскурсія на пивоварний завод у місті Плзень. Після перегляду фільму про те, як створюється пиво, гостей запрошують спуститися в підвал заводу. Тут можна спробувати бурштиновий напій, щойно зварений за старовинними технологіями, згідно з якими пиво не фільтрується. Уявляєте ефект? “Шуміти” у голові починає одразу ж, після кількох ковтків.

Пропонують туристам й ті екскурсії, які знайомлять з місцевими винами. Так ми опинилися в містечку Мельник (близько години їзди від Праги), де після огляду замку, старовинних меблів, картин та мисливських трофеїв, нас запросили знову-таки в підвал. Там, серед величезних бочок, нам запропонували сухі вина, приготовані з місцевого винограду. Не дуже міцне, на перший погляд, місцеве вино таки зробило свою справу: стільки сувенірів, як тут, ми, здається, не купували в Чехії більше ніде.

Що стосується місцевої кухні, знамените свиняче коліно ми, на жаль, не побачили ні в одному ресторанчику. Так що найбільш незвичайною місцевою стравою стали для нас кнедлики. Найсмачніші з них – з копченим м’ясом.

Легенди стародавньої столиці

Прага вражає своїм середньовічним колоритом. Місцеві вулиці, які забудовані близько XIX століття красивими будинками в три-чотири поверхи, дуже нагадували б Київ, якби серед них раптово не вимальовувалася потемніла від часу величезна башта, якій вже п’ять-шість століть. На деякі з них – наприклад, на ті, що височіють у Карлового моста або на Старомістській площі – можна за невелику плату піднятися і вдосталь нафотографувати пейзажі міста.

Будь-якому туристові, що побував в чеській столиці, припадуть до душі і романтично-лицарський профіль Празького Граду, і Злата Вуличка, забудована маленькими будиночками, і значна Вацлавська площа, і тихі доріжки Вишеграда, і, мабуть, найбільш знакове місце міста – Карловий міст. Цей старовинний міст через Влтаву прикрашений кількома десятками скульптур, серед яких улюблена гостями міста статуя Яна Непомуцького. Існує повір’я, що якщо загадати бажання, доторкнувшись до неї, воно неодмінно збудеться. Але мало хто знає, що набагато більш правильний спосіб – мовчки відійти після цього в бік, покласти долоню на вправлений в поручні мосту хрест, встати ногою на бронзові цятки в бруківці і повторити своє прохання чеському святому ще раз.

Є в Празі й інші визначні пам’ятки, заради яких варто поблукали по вуличках стародавньої столиці. Скажімо, на Карловій площі стоїть будинок, де, за переказами, жив Фауст. На думку чехів, Фауст був ніким іншим, як першодрукарем Іоганом Гутенбергом, чиє прізвище означає, що він родом з розташованого в годині їзди від Праги містечка Кутна Гора. А неподалік, на площі “Угельні ТРХ” (Вугільний ринок) можна посидіти в приємному невеликому ресторанчику. Чудовим доповненням до вечері буде те, що в цьому будинку цілий рік прожив Моцарт, пишучи на замовлення директора Празького станового театру оперу “Дон Жуан”.

Чи не кожна будівля в чеській столиці має власну, по-середньовічному кровожерливу легенду. Там господар заїжджого двору зарізав постояльця, і по вулиці досі блукають привиди. Там єврейський учений оживив глиняного Голема, який потім збожеволів і вбивав людей, поки його самого не знищили. У Вишеграді, стародавньому куточку міста, на газоні лежить розколота кам’яна колона – за переказами, її ніс з Риму до Праги сам диявол, але по дорозі упустив, потрапивши в ураган над Влтавою.

Низку старовинних веж і стін розбавляє сучасна архітектура – в першу чергу, “Танцюючий будинок”. Через цю споруду кілька празьких чиновників, які дозволили звести будинок, що не вписується в традиційну празьку забудову, позбулися своїх посад. Однак зараз будинок перетворився чи не в найбільш оригінальну визначну пам’ятку міста. Його абсолютно нелогічні для будівлі лінії складаються в танцюючу танго пару – витончена жіноча фігура зі скла спирається на більш міцну чоловічу. Прототипом споруди стала реальна пара танцюристів – знамениті колись американці Джинджер і Фред.

…Проводити нас Прага вирішила снігом. Він пішов у ніч перед від’їздом і продовжувався весь ранок. За пару днів до цього ми бачили в передмісті зеленіючі в грудні поля, тепер і чеські будиночки, і мощені бруківкою дороги – все виявилося покрите білим покривалом. Місто не змінило своїх традицій: адже саме з класичним пухнастим снігом класичні чехи і повинні зустрічати класичне празьке Різдво.

Корисна інформація

На згадку про Чехію. Традиційні чеські сувеніри – це богемський кришталь, порцеляна і скло, а також вироби народних промислів – дерев’яні іграшки, ляльки-маріонетки, плетені вироби. Їх можна придбати під час прогулянок по центру Праги. Тут в районі вулиці Celetnа і так званого Золотого Хреста в Старому місті утворена ціла пішохідна зона з безліччю магазинчиків, бутиків, ларьків і крамничок.

Більшість празьких магазинів працюють по буднях з 9.00 до 18.00, а в суботу до 12.00. Ті, що перебувають у центрі, зазвичай торгують довше і працюють навіть у неділю.
Не плутайте Kavаrna з Vinarna. На вулицях Праги вам зустрінеться безліч кафе і ресторанчиків з цікавими назвами. Щоб не заблукати і не забрести замість пивного пабу в кондитерську, уважно читайте вивіски і пам’ятайте: “Restaurace” – ресторан, “Cafe” – кафе, “Vinarna” – винний ресторан чи бар, “Pivnice” – пивна, “Kavаrna” – кав’ярня , “Gukrаna” – кондитерська. Усі вони працюють без вихідних, в основному з 11.00-12.00 до 23.00-24.00, крім кав’ярень, які відкриті з 7.00-9.00 до 23.00. При оплаті рахунку не бійтесь його перевірити. Доплата за сервіс 10-15% автоматично включається в рахунок, втім, якщо ви задоволені обслуговуванням, можете залишити ще й чайові (зазвичай 5-10% від суми рахунку).

Гурмани, ваш вихід! Улюблені чехами кнедлики готуються з хліба і картопляного борошна. Тут є з чого вибирати – картопляні, пшеничні, з салом, з фруктами йдуть в гарнір з копченостями (сосиски, ковбаски, шпикачки), смаженою свининою і гуляшем. На десерт покуштуйте млинці, пиріжки, ватрушки, яблучний штрудель, фруктові омлети.

Всі дороги ведуть до Швейка. Бути в Празі і не побувати в знаменитому шинку “U Kalicha” (“Під чашею”) – просто непростимо. Адже саме сюди за кухлем пива частенько заходив сам бравий вояк Швейк, відомий всьому світу герой книги Ярослава Гашека. Тільки тут ви зможете побачити той самий “портрет імператора, усіженний мухами”, оспіваний у романі, і скуштувати “вирізку з яловичини поручика Лукаша з гарніром” або “картопляний корж підпоручика Дуба”, запиваючи його світлим пивом “Плзеньський Праздрой” або дивним темним пивом. Заздалегідь зарезервуйте місця за телефонами 290-702, 291-945 і вирушайте за адресою: Na Bojishti 12-14, Praha 2.

Пробуємо все! Найвідоміші марки чеського пива: “Гамбрінус”, “Праздрой”, “Будвар”, “Старопрамен”, “Велкопоповицький Козел”, “Крушовіце”, “Старобрно”, “Радегаст”.

Найбільш відомий чеський лікер – настояна на травах “Бехеровка”, а серед міцних напоїв славляться “Сливовиця” і “Боровічка”.

У пошуках “М”. Знайти метро традиційно можна за буквою “М”, правда, в Празі вона не всередині кола, а в трикутнику. У столичній підземці три лінії (A, B і C), які з’єднані між собою трьома пересадковими станціями. Метро відкрито з 5 ранку до півночі. Потяги ходять з інтервалом 2-10 хвилин.