Мукачівський замок "Паланок"
Закарпаття знаходиться в самому серці Європи. Здавна для захисту своїх осель місцеві жителі будували оборонні споруди. На початку нашої ери племена карпанів зводили городища з великими валами та ровами. А кам’яні замки почали з’являтися навколо великих селищ у ХІ-ХVІІ століттях.
Притулок чорних дияволів
Так ще якихось 15-20 років тому називали мукачівський замок “Паланок” місцеві жителі. Причиною тому – учні професійно-технічного училища, яке тулилося в цих стінах. Одягнені в чорну форму петеушники тероризували населення, спустошуючи навколишні сади і городи. Сьогодні тут тихо і спокійно. Порушники тиші давно переїхали в інше місце, а на місці класів розмістилися експозиції кількох музеїв. Піднімаємось по крутій дорозі, яка веде на вершину гори. Колишній вулкан одиноким велетнем підноситься над рівниною, і голову його вінчає стародавня цитадель.
Замок отримав своє ім’я від невеликої фортеці, поставленої для охорони західних кордонів Київської Русі в ІХ-Х століттях. Над ровом з водою височіли земляні вали, укріплені зверху загостреними колодами – паланками. Тепер картина зовсім інша. Дивлячись крізь могутні ворота, дивуєшся багатометровій товщині стін. Реконструкція укріплень здійснювалася під керівництвом князя Федора Корятовича, що отримав землі Мукачівської і Маковіцької долини в подарунок від угорського короля. Було це в кінці XIV століття. Найбільш яскравий слід в історії замку залишила красуня-королева Ілона Зріньї, вдова Ференца Ракоші I. Існує легенда, що якось під час облоги замку австрійськими військами вона зійшла на стіну – і вражені її красою вороги припинили вогонь.
Блукаючи лабіринтами переходів, мимоволі схиляєшся перед майстерністю будівельників. В одному з внутрішніх двориків виявляємо колодязь, над яким тягнеться до сонця витончена берізка. З бездонної глибини тягне вогкістю. Простий тест з кинутим камінцем так і не дає відповіді. Глибина складає як мінімум кілька десятків метрів. Трохи далі біля величного ганку є можливість доторкнутися до пальця власника замку, застиглого навіки в бронзі. А з висоти замкової вежі видно все місто Мукачево і річка Латориця.
Дозор столиці
Саме на півдорозі між Мукачевом та Ужгородом лежить селище Середнє. Напевно, воно відоме перш за все любителям закарпатських вин – місцевий завод славиться відмінною продукцією. Але є тут робота і для краєзнавців. Якщо добре пошукати, то серед дворів виявляєш руїни одного з найцікавіших замків Закарпаття. Побудований в XII столітті чернечим орденом тамплієрів, він неодноразово міняв господарів. Головною будовою є могутня чотирикутна кам’яна башта-донжон. Її висота колись сягала 20, а товщина стін – 2,6 м. Але найцікавіше знаходиться всередині біля східної стіни. Кажуть, що саме тут стояла невелика споруда циліндричної форми, в якій монахи ховали свої незліченні скарби.
Над столицею Закарпаття піднімається Ужгородський замок. До нього веде звивиста вуличка, розтиражована на листівках. Побудований за типом західноєвропейських фортець, він веде свій родовід ще з початку XII століття. Тоді ж у дворі був збудований готичний храм, від якого мало що збереглося до наших днів. Навколо потужних стін викопано глибокий рів. Колись через нього було перекинуто підвісний міст, від якого залишилися тільки кріплення для ланцюгів в стіні. На в’їзній арці зберігся старовинний напис: “AD1658” – “лiта господня 1658”. Це одна з дат реконструкції замку. На плані замок має форму неправильного чотирикутника. У кожному з кутів розміщуються бастіони, які трохи виступають за лінію стін, що дозволяло вести фланговий вогонь. У дворі в невеликому парку – застиглий в бронзі орел, що дивиться кудись у далечінь. Палац є продовженням замкової гори. Колись в його підземеллях знаходилися каземати і камери тортур. Сьогодні в 30 залах розмістилися музейні експонати.
З півночі підступи до Ужгороду прикривав Невицький замок, неодноразово змінював своїх власників. Розташований на високій лісистій горі, він нагадує Ластівчине гніздо під Ялтою. Крута звивиста дорога веде до воріт колишнього піонерського табору, на території якого, власне, і стоїть зміцнення. Ще на початку ХIV століття замок був відомий як опорна база місцевих феодалів у боротьбі проти короля Анжу. У центрі височіє квадратний донжон. Зі сторожової площадки вежі звисає металевий дріт, по якому сміливці можуть піднятися на самий верх. Звідти відкривається чудовий вид на долину Ужа. Для менш відчайдушних туристів існує інша розвага – прогулянка по гребені фортечних стін. Про це місце складено безліч легенд. Тут нібито жила одна з представниць роду Другетів, прозвана за жахливий характер “Поган-дівчам”. Набагато більш оптимістичний переказ про замок наречених, яких тут ховали від угону в рабство. У порівнянні з недалеким минулим замок набуває цивілізованого вигляду. Розчищені непролазні хащі бур’яну та кущів, які кілька років тому стіною оточували стіни.
У горах і на рівнинах
Неподалік від Мукачева знаходиться Чинадієвський замок, побудований в ХV столітті бароном Перені. Багаторазово перебудовуючись, він виконував найрізноманітніші функції. У свій час був навіть в’язницею.
Всім добре відома знаменита “Долина нарцисів”, що знаходиться неподалік від райцентру Хуст. Проте не всі знають, що поруч знаходяться і руїни замку. До нього можна дістатися тільки пішки, піднімаючись стежкою. Його будівництво тривало близько ста років і закінчилося в 1191 році. В кінці XIV століття замок належав братам Драго та Валки Мараморош. До речі, Драга Марамороша вважають одним із предків знаменитого графа Дракули. Більша частина замку була знищена в 1766 році, коли блискавка влучила в порохову вежу.
Виноградівський замок побудований на місці старих укріплень. Розташований на пагорбі біля підніжжя Чорної гори, він відомий і як замок Канків. Також в ході найменування Угочанський замок. Знайти шлях до нього досить складно – вузька стежка добре захована серед сільських городів.
За кілька кілометрів звідси знаходиться Королівський замок. Колись тут знаходився мисливський будиночок короля Іштвана V. У другій половині ХІІІ століття вже король Бейла ІV перебудував його на потужне укріплення. Одразу попереджаємо охочих його відвідати – замок перебуває на стрімкому мурі, цивілізованого підходу не існує. Екскурсія виливається в майже альпіністський штурм вершини. Однак зверху відкривається просто приголомшливий вид на долину Тиси.
Бронецький замок найменш відомий серед замків Закарпаття. Від побудованої на початку ХІІІ століття фортеці до наших днів дійшли одні руїни.
Квасівський замок прикривав соляний шлях і вихід з Боржавської долини. Ця споруда являло собою типовий рицарський замок. У 1564 році за рішенням угорського дворянського сейму за розбійницькі дії його власника Павла Мотузного замок був зруйнований.